
ПРО 9 БЕРЕЗНЯ І НЕ ЛИШЕ...
Три дні у березні, які є тестом нашого розуміння щастя. 8, 9, 10 березня. Майже століття українців приручали та привчали до думки, що 8 березня - найважливіший день із цих трьох. І не тому, що він про боротьбу жінок за права. Словосполучення "боротьба за права" було шкідливим для життя тих, хто хотів тихого родинного щастя. Тому підміну в сенсах сприйняли й з усіх сил намагались забути і слово "боротьба", і слова "права жінок". Маніпуляція спрацювала, тож маємо свято краси, весни для жінок і для дівчаток. Свято взагалі прекрасне й потрібне. Але точно не державним коштом. Бо наступного дня - 9 Березня - день народження українського генія, Тараса Шевченка, який був символом боротьби за свободу українців. Усіх. І жінок теж. Велич Шевченка не можна приховати. Вплив на формування української нації не можна не помічати. Але держава Україна державним святом залишає свято весни, мабуть, це важливіше для тихого родинного щастя, ніж жити однією нацією в Україні. А 10 березня - день пам'яті нашого Кобзаря. Воно, думаю, до щастя має далеке відношення. Допоки святкування весни, краси й бурхливого прояву щасливих емоцій не переповзе з 8 березня на 10...
Щастя... Хто ж його не хоче? Чи погано святкувати, радіти? Звісно, ні! Але за останній рік багато людей мали б шукати національну ідентичність: ворог створив для цього найкращі умови. Чи можна бути щасливим у погрібах під час ракетних обстрілів?
Національна ідентифікація триває. Нація шукає свій шлях. Своє щастя. Свої свята. Національні. Українські. Об'єднаній і сильній нації можна сподіватись на тихе родинне щастя. Маркерами нашого об'єднання є три дні в березні: 8, 9 і 10. До об'єднання нації довгий шлях...
Саме цим дописом Л.Іванько запросила старшокласників до дискусії про національну ідентичність, роль Тараса Шевченка в ідентифікації та про зв'язок свят з поняттям щастя.