Трава байдужості або Рятуйте своїх онуків, навіть якщо вам ще 10 років

До Марківців я потрапила в серпні 2014-го. Тоді була Ревня і не було 
амброзії. 
На Луганщині амброзія росла скрізь, це була трава байдужості, бо ніхто не хотів серйозно замислюватися про якусь там карантинну траву. А треба було просто всім разом вирвати ті кущики в червні - на початку липня, поки кількість амброзії була ще не катастрофічною.
У Марківці амброзія полинолиста потрапила від платформи електрички. Колеса машин, підошви взуття, вітер рознесли насіння узбіччями. А потім небезпечна рослина почала захоплювати нові території. Бо люди не знали, що то за трава, схожа на розсаду чорнобривців. Бо чули щось про алергію від амброзії, але як ти її, ту амброзію побореш? 
Цьогоріч я з учнями 5 класу поставила собі за мету познайомити односельців із амброзією. А небайдужим людям залишається оглянути подвір'я, городи й повиривати з корінцями амброзію саме зараз, поки вона не зацвіла. От до того з 5-класниками й закликаємо кожного.
А моїми небайдужими помічниками під час літніх канікул є Катруся Шевченко, Мілана Ахметова, Поліна Риженко, Андрій та Артем Бугаєнки. Ця команда працювала в центрі села. 
На своїх вулицях полювали на агресорку Єгор Медар-Дашкевич, Софійка Шостак, Сашко Гапоненко. Вони надсилають фотозвіти. 
Сподіваюся, що знання стануть зброєю небайдужим односельцям і вони долучаться до знищення рослини-ворога, щоб уберегти не лише себе, а й тих, хто ще не народився.
 

https://m.youtube.com/watch?v=a9ng9-E6tZw&feature=youtu.be