«Вчити дитину давати «здачі» чи ні?» - поради батькам

Насправді це складне питання, то ж давайте розбиратися у ньому разом.

Звісно, вчитись захищати себе – життєво необхідно, тут без сумнівів, але чи входить в перелік методів самозахисту «здача»? Якщо так, це вийняток чи правило? Які є ризики цього методу і ефективні альтернативи?

Напевно вам відомі такі випадки: якщо дитина дає «здачу» нападнику, то більше до неї той нападник не полізе. Втім, чи гарантує “здача” відсутність подальших нападів? Чи можна уникнути, взагалі, цієї гострої стадії конфлікту? І які є ризики в методі «Дай здачу»?

1. Якщо вчити маленьку дитину давати «здачі», то вона може перенести цей метод і на вирішення будь-яких непорозумінь, може почати першою проявляти агресію й силу, адже, в силу того, що мозок ще тільки розвивається, дитині складно проаналізувати всі ситуації й мотиви іншої людини (хтось випадково її штовхнув чи намірено, наприклад).

2. Навіть, якщо вчити дитину алгоритму «спочатку скажи словами, якщо це не працює, то втечи чи відштовхни, якщо і це не працює, то звернись по допомогу до дорослого і якщо вже нічого не працює, то давай «здачі». Навіть при такому навчанні, дитина може діяти імпульсивно і відразу переходити до кулаків.

3. Також є ризик, що дитина необ’єктивно оцінює свого «супротивника», він може бути сильнішим і тоді це переросте у бійку з більшими ушкодженнями.

Що ж таке «Самозахист»

1. Самозахист – це внутрішня рішучість, яка не дозволяє втручатися у твої кордони. Це означає, що усім своїм єством і тілом виражається заборона на вторгнення. Перекрити рукою, сказати «ні», відштовхнути, якщо все ще не зрозуміло.

2. Внутрішня рішучість – це стан впевненості, що ніхто не має права порушувати мої кордони і інші індивіди відчувають цю рішучість (зазвичай, нападають на тих, у кого ці кордони ще не збудовані).